21 лютого 2020 року на базі Комунального закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів «Ватутінський ліцей №5 Ватутінської міської ради Черкаської області» було проведено дебати на тему: «Козацька медицина»: Чи застосовується козацька медицина в сучасному житті українського народу? Чи притаманна вона іншим народам?».
Підготували та провели захід учителі закладу Інна Коломієць, учитель музичного мистецтва та Людмила Арутюнян, учитель зарубіжної літератури, активними учасниками були козацькі рої «Хортиця» та «Серце патріота».
Кожен рій для дебатів створив команду та отримав відповідне завдання. Представники рою «Хортиця» назвали свою команду «Ствердження», добираючи матеріали, які доводили, що козацька медицина існувала та була на високому рівні. А представники рою «Серце патріота», назвали свою команду «Заперечення» та мали довести, що конкретних фактів про козацьку медицину не існує.
Дебати проходили дуже гаряче. На заході були використані відеоматеріали і старовинні рецепти зцілювання козаків, а також прозвучала козацька молитва.
«…Адже, козаки за допомогою своїх лікарів (ченців, травників, костоправів) лікувалися молитвами. Секрет козацької медицини криється у єдності людини й природи. Так, перед тим, як зібрати трави для лікування, травник розмовляв з кожною рослиною, просив допомоги у неї. Козаки спали на траві, від землі брали силу. При приготуванні ліків тричі читали “Отче наш”.
Учні познайомились з міфічним образом віщуна, чаклуна на Запорозькій Січі, який умів ворожити, лікувати поранених козаків. Його називали козак-характерник.
«…Унікальні знання передавались запорожцям від покоління до покоління, а козацька медицина, яка часто-густо не мала нічого спільного з традиційною, слугувала способом підтримки не лише фізичного, а і духовного здоров’я козаків. Виснажливе козацьке життя, неймовірне фізичне навантаження, постійні військові походи супроводжувалися ранами, хворобами та навіть каліцтвом. Можна лише дивуватися силі духу і терпінню оперованих козаків і лікарів, адже все робилося без наркозу. Щоправда, застосовувалися різні знеболюючі трав’яні настої, зокрема, відвар маку. Деякі відуни добре володіли лікувальним гіпнозом, «вичитували хвороби у сні». Знахарська наука передавалася поколінням, ті, хто володів нею, користувалися в народі широкою популярністю. Тому і нині є достатньо послідовників козацької медицини, що успішно використовують для лікування і оздоровлення старовинні природні методи» – доводила свою думку команда «Ствердження».
« …Адже пам’ять про старовинні методи козацького цілительства живе сьогодні лише у фольклорі: з часів козаччини не збереглося жодного письмового джерела, яке свідчило б про давню традицію народного лікування. Перш ніж Січ була ліквідована, запорожці спалили медичні архіви, які знаходилися у Пустельно-Миколаївському і Спасо-Преображенському монастирях, – щоб не потрапили до нечестивих рук…» – доводила свою думку команда «Заперечення».
По закінченні дебатів експертна комісія, в складі: Катерини Алєксєєвої, прем’єр-міністра ліцею, Людмили Бойко, заступника директора ліцею з виховної роботи, Олени Батової, вчителя біології та Ірини Чмир, медсестри ліцею визнали, що в цих дебатах переможцями є всі. Адже команда «Ствердження» пропагує козацьку медицину, доводячи, що ця медицина передавалась українцями з покоління в покоління, що предки-козаки відрізнялися від інших, маючи здоровий організм та вміючи дбати про себе, тож мали чудово розвинену на той час медицину. Натомість, команда «Заперечення» говорила про те, що якби ми користувалися козацькою медициною, то були б набагато здоровіші та міцніші.
Щоб стати справжнім козаком, слід було пройти дуже нелегку школу навчання й скласти суворі іспити, які витримували не всі, тож не всі й ставали козаками. Наші предки-запорожці були невтомливими воїнами: життя козака проходило у воєнних походах і відчайдушних битвах з недругами. Не дивно, що за 300 років існування Запорозької Січі була створена і ефективно застосовувалась на практиці найсправжнісінька система воєнно-польової медицини.
Родзинкою заходу стало частування присутніх улюбленим козацьким напоєм – узваром, який за спеціальним рецептом приготувала Ніна Доденко, класний керівник рою «Хортиця».
Слухаючи дебати дітей, мимовільно замислюєшся над тим, до якого славетного роду ми відносимося, якими мудрими, сильними, вмілими були наші предки. Адже, історія українського козацтва є невід’ємною частиною історії Української держави. Традиції запорізького козацтва неодноразово відновлювалися на подальших етапах формування Української державності. Здатність на самопожертву в ім’я щастя, свободи та незалежності свого народу, готовність самовіддано захищати свою Батьківщину споконвіку властиві козакам. Знання, шанобливе ставлення, відновлення козацьких традицій є найважливішою умовою єдності держави.
Лариса Лєдок
методиста методичного кабінету
відділу освіти